Віджети, що перевіряють власний plumbing: probe_url, verifier agent і одна безкоштовна правка

Найчастіший спосіб, яким падав згенерований віджет, — не bug у згенерованому коді. Це endpoint, якого ніколи не існувало.

Модель брала URL з пам’яті — або з рядка directory, де link — сторінка документації, а не endpoint — здогадувала форму відповіді, писала акуратний parsing code проти цієї здогадки і ship. Ви отримували вічний spinner або порожній chart, без нічого на екрані, що пояснювало б чому.

Цей реліз закриває loop тричі: поки модель пише, одразу після запису і ще раз, якщо все одно crash перед вами.

Поки пише: probe_url

Builder має tool, що GET public keyless endpoint прямо зараз через той самий server proxy, що ctx.data.http() у runtime, і повертає справжній HTTP status і справжнє response body.

У цьому вся суть. Probe, що успішний, є runtime call, що успішний. Probe, що падає, — віджет, який би ship broken — і він падає зараз, поки ще є turn на fix, а не на вашому canvas.

Він на дні драбини, яку builder має проходити, а не виводити з пам’яті: venue reference docs спочатку, потім directory із 691 keyless public APIs у 47 categories, searchable за topic по name і description кожного entry — бо справжні запити («tide times», «air quality») рідко лягають на category, яку хтось здогадається. Directory завжди доступний builder, що б не було в scope, бо це universal keyless fallback. Його links — documentation, тож останній крок завжди однаковий: derive endpoint, потім probe.

«Чи є data для X?» — питання, на яке відповідають дивлячись, а не міркуючи, які datasets, ймовірно, існують. Дійти до кінця драбини і сказати no після перевірки — нормальний результат. Твердити з пам’яті — ні, і це було wrong набагато частіше, ніж здавалося.

Одразу після запису: verifier

Просити модель перевірити власну роботу — прохання, не гарантія. Тож у момент, коли код віджета з’являється, дві речі відбуваються незалежно від згоди моделі.

Перше: результат tool називає endpoints, які не були probed цей turn, і каже перевірити їх, поки залишились rounds.

Друге — частина без співпраці — verifier працює паралельно з тим, як модель пише summary, і робить роботу сам:

• Lint module на класи збоїв, тихі за конструкцією. Відсутній export render. Код, що не parse. Raw fetch або WebSocket на third-party host, який sandbox blocks — найшкідливіший silent failure у generated widgets, бо нічого в console. Зовнішній image або video URL, assigned straight to src. Hard-coded tile URL, переданий map library, що mounts і pans ідеально, поки кожен tile request quietly refused.
• Probe кожен endpoint, який model skipped (до п’яти per module), і read verdict як model: unreachable, або 4xx, що каже, що URL чи parameters wrong.

Справжні проблеми купують одну автоматичну in-turn repair round з probe output як доказом і інструкцією виправити лише назване. Round, поки повний контекст build ще гарячий — набагато дешевше, ніж ship broken і цілий новий turn пізніше. Model rewrites module mid-flight — verification already running superseded, verdict discarded. Verifier fails internally — verifies clean: can delay build, never break one.

Якщо все одно crash: одна правка, жорстко обмежена

Self-repair context already fed runtime errors у next chat turn — but only when you sent one. Widget crashed seconds after build stayed broken until you noticed, reopened composer, typed «it’s broken».

Runtime host spends one automatic fix turn when fresh build crashes. Automatic turn — app spending credits or key, bounds deliberately tight:

• only version AI build just produced — crash in old version you restored or hand-edited code never qualifies;
• only within 45 seconds of that build — crash hour later is new information for you, not obvious build defect;
• once per version, version produced by auto-repair turn itself ineligible. One build triggers at most one automatic follow-up — never chain model paying itself to keep failing.

Repair turn worded as app reporting defect, same instruction: failure involves data endpoint — probe before rewriting. Fix it, keep what works, don’t grow widget scope.

Server side: rescued background build waits when another turn same widget already live, instead of racing into duplicate version.

Той самий loop, у кожному режимі

All in one shared module — platform builds, bring-your-own-key browser builds, server-side build sweep get identical behaviour: same tools, probe formatting, verifier, repair budget. Modes cannot drift on tools or check strictness — one implementation. Also loop that produced десять example widgets shipping next release: built by exactly this, exactly these checks.

None makes model correct. Makes being wrong survivable, usually invisible: endpoint checked before code depends, check runs whether model felt like it, first crash gets one honest fix attempt before reaches you.

Запустіть Nexow і попросіть щось obscure — tide times, air quality, public holidays. Watch activity rail probe endpoint before writes parsing line.